|
САНГУШКО
РОМАН ЄВСТАФІЙОВИЧ
Князь
Роман Євстафійович Сангушко
народився 24 квітня 1800 року у
містечку Славута. Його дід
Ієронім Павлович Сангушко був
генерал-поручиком російських
військ. Батько - Євстафій
Ієронімович Сангушко,у 1812 році
служив, як полковник
Кінбургського драгунського
полку,а під час війни 1812 року
перейшов на службу до
Наполеона Бонапарта, за що і
отримав звання генерала
польських військ. Протягом
усього походу в Росію був
особистим адьютантом
імператора.
Молодість
і дитинство РОмана
Євстафійовича Сангушко
пройшли закордоном. Він
закінчив Берлінський
університет. 7 лютого 1820 року
за особистим розпорядженням
імператора Російської імперії
став юнкером
Кавалергардського її
Величності Государині
імператриці Марії Федоровни
полку. 27 липня 1820 року отримав
звання ест-юнкера, а вже 24
квітня 1821 року - чин корнета. За
клопотанням матері 26 січня 1823
року звільнений у відставку за
станом здоров'я.
14
травня 1829 року у Відні
одружується на княгині
Наталії Потоцькій. Проте 17
листопада 1830 року княгиня Н.А.Потоцька
помирає залишивши після себе
малолітню дочку Марію-Клементину,
яка народилася 31 березня 1830
року.
У 1831
році бере участь у польському
повстанні, а 25 травня 1831 року
нагороджується за виняткову
хоробрість золотим хрестом
"VIRTUTI MILITARI". Захоплений в
полон під час одного з боїв
засуджений на каторгу і 15
листопада 1831 року по етапу
пішки відправлений у Сибір.
16
квітня 1832 року направлений
рядовим у І Сибірський
Лінійний батальйон, під
командуванням генерала
Вільямінова. 22 жовтня 1832 року
за бездоганну службу
переведений у Тенгінський
піхотний полк генерал-лейтенанта
Вельямінова з метою " въ
тотъ баталiонъ, который более
другихъ бываетъ въ военныхъ
дейвствiяхъ противу горцевъ,
дабы доставитъ ему случай
храбростью либо
блистательнымъ подвигомъ
загладить преждесодеянное имъ
преступленiе". 30 січня 1834
року військовий міністр
наказує спеціальним приказом
щомісяця доносити про "Сангушку"
в Москву.
27
квітня 1834 року опальний князь
прибуває на Кавказ, на
Балашинську ділянку
Кубанської лінії. Тут
знайомиться та входить до кола
друзів братів Бестужевих,
разом з такими відомими
особами, як Одоєвський,
Черкасов, Корнілович,
Колюбякін, фон-дер-Говен,
Лермонтов та інші.
15-23
червня 1834 року бере участь у
бою на річці Лабе під час
знищення Гаракчаєвського аула.
У серпні 1834 року - іде у складі
конвою від Ольшанського
редута до Кубані і назад. 13
жовтня 1834 року був пораненим
під час бою біля Абина (поранення
в ногу з ушкодженням кістки). 15
січня 1835 року виписується з
Геленджикського шпиталю. У цей
же час потрапляє під судове
слідство як учасник справи
полковника Макаревича, однак
за відсутністю доказів та
істнуванням алібі був
виправданий. 25 вересня 1835 року
за добру службу отримав чин
унтер-офіцера.
Від 30.10
до 5.11.1835 року брав участь у
постійних боях проти
кабардинців князя Ібрагіма
Докшукова. 19 лютого 1836 року
рапортом генерал-майора Засса
за виняткову хоробрість був
представлений до помилування.
27 лютого 1836 року командир
дивізії генерал-лейтенант
Малинвський підтримує рапорт
Засса про помилування
Сангушки. Однак у липні 1836 року
з наказу імператора лише "по
воле Государя Императора,
производится за отличiе только
въ прапорщики".
27
вересня 1837 року переведений у
Ш Кавказький лінійний
батальйон. У січні-лютому 1838
року - бере участь у військовій
експедиції генерал-майора
Засса до річки Білої та за
річку Кубань. У березні-квітні
1838 року бере участь у
карательній експедиції
полковника Ротта проти
кабардинців. У травні 1838 року -
бере участь у карательній
експедиції генерала
Малиновського за Кубань. У
червні 1838 року - під
командуванням генеарл-лейтенанта
Вельямінова бере участь у
конвої від Ольгинського
укріплення в Харбін, а також у
будівництві шляху до
Миколаївського укріплення.У
серпні-вересні 1838 року - участь
у конвої до Анапи та у спаленні
села Сауд-Хонета.
28
вересня 1838 року важко
поранений у груди у бою під
селом Хочелк. 21 лютого 1838 року
нагороджений орденом Святого
Станіслава ІІІ ступеня. У
квітні 1838 року -по вилікуванню
бере участь у експедиції
майора Штейдена від фортеці
Геленджик до річки Вулан.
30
березня 1838 року переведений у
Тенгінський піхотний полк. А 1
квітня 1838 року за виняткову
службу звільнений на 4 місяці у
відпустку. 23 жовтня 1838 року
переведений служити у РИзький
піхотний полк. У серпні 1839 року
бере участь у військовому
параді біля села Бородіно.
18
грудня 1839 року звільнений у 6
місячну відпустку. 6 чкрвня 1840
року отримує звання
подпоручика, а вже 9 квітня 1841
року звільнений з військової
служби і переведений на посаду
до Москви без права виїзду
звідти. ( червня 1841 року
прийнятий канцелярським
чиновником в Московський
Губернський Сатистичний
комітет на посчаду
провінційного секретара. У 1842
році звільнений у 1-річну
відпустку, а у 1844 році отримує
дозвіл на 6-місячну поїздку
закордон для лікування. Їде на
Сицілію, а після на поклоніння
святим місцям до Ієрусалиму.
Тут його застає важка звістка 2
грудня 1844 року помер батько -
князь Євстафій Ієронімович
Сангушко. У березні 1845 року
князь Роман Євстафійович
Сангушко повертається до
Славути повністю глухим.
13
травня 1847 року звільнений
остаточно у відставку у чині
подпоручика. А у 1857 році йому
нарешті було повернуто звання
князя.
Помер
князь 14/26 березня 1881 року у
місті Славута.
Сборникъ
бiографiй кавалергардовъ 1801-1826.
По случаю столетняго юбилея
Кавалергардского ЕЯ Вeличества
Государыни императрицы Мaрiи
Федоровны полка.- Спб.,1906.- С.361-363
|
