|
ДО
ПИТАННЯ ДЖЕРЕЛЬНОЇ
ЗАБЕЗПЕЧЕННОСТІ ІСТОРИЧНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ НА СЛАВУТЧИНІ
Однією з найактуальніших
проблем сьогоднішньої
історичної науки, у тому числі
й історичного краєзнавства, є
введення до наукового обігу
нових джерел з історії як
держави, так і певного регіону
зокрема. Дослідження історії
розвитку Славутчини,
порівняно з історичними
пошуками у інших районах нашої
області, знаходяться чи не в
найгіршому стані. Причиною
цього є відсутність достатньо
розробленої джерельної бази, а
також повної історіографічної
підтримки.
Період XVI - XVII ст. є одним із
найцікавіших в історії нашого
краю. Поряд з тим, що у цей час
територія району належала
наймогутнішим шляхетським
родам України (Заславським,
Корецьким, Острозьким) тут
відбувалися події 1591-1596 рр.,
події визвольної війни 1648-1654
рр. Крім того, даний період є
достатньо забезпечений
джерелами у фондах архівів та
відділів рукописів
академічних бібліотек. На жаль,
якщо у сучасних історичних
дослідженнях розвитку
Славутчини і використовуються
якісь довідкові джерела, то це,
як правило, джерела архівів.
Щодо комплексу матеріалів
відділів рукописів
академічних бібліотек, то вони
залишаються майже
нерозглянутими.
Одну з найбільших колекцій
документальних джерел з
історії Волині, у тому числі і
Славутського району, зберігає
на сьогоднішній день відділ
рукописів Львівської Наукової
Бібліотеки ім. В.Стефаника НАН
України. У ньому зберігається
більше 112000 джерельних
матеріалів, зосереджених у 231
архівному фонді.
Найцікавішим та
інформаційно важливим для
дослідження історії Славути і
Славутчини є фонд № 91 - фонд
Сигізмунда Люби-Радзимінського.
Документи, зосереджені у
даному фонді, представляють
собою оригінальні джерела XVI -
XIX ст., що стосуються історії
Волині, і написані польською,
латинською, українською та
російською мовами. Згідно з
інвентарем даного фонду,
складеним у 1919 р., усі
документи фонду поділено на 5
частин: а) пергаментні
документи; б) рукописи; в)
актові документи; г) листи та
автографи; д) документи родини
Люба-Радзимінських. У
загальному - це більше 500
одиниць зберігання. У нашому
невеликому дослідженні ми
зосередимо увагу лише на
частині Б з фонду № 91.
Тут зберігаються документи
та копії документів, зроблені
автором архіву, що
відзначаються своїм
рукописним характером. Це -
суммаріуші (збірки коротких
витягів-регестів із
документів), судові записи,
документи господарчого та
фінансового характерів,
історико-літературні описи,
геральдичні та генеалогічні
записи, місцелянеа (збірки
оригінальних документів).
Найбільш цікавими для
дослідників історії нашого
краю є суммаріуші, оскільки у
них зберігаються згадки про
документи, яких на даний час
уже не існує, тобто, вони були
втрачені чи знищені з якихось
причин у XVII - XIX ст.
Наприклад, у суммаріуші з
луцьких актів земських від 1489
р. до 1773 р. було нами віднайдено
записи, що стосувалися історії
нашого району: у 1581 р. князь
Острозький скаржиться на
мешканців міста Берездова, що
побили купців з Острога. У 1644 р.
в результаті земельного спору
згадуються такі села як
Радошівка та Воля Радошівська.
У 1650 р. виникла судова справа
між п.Єловицьким та євреями з м.
Берездова про незаконне
стягнення мита з товарів п.Єловицького.
У. 1655 р. п.Єзнілов починає
судовий процес проти п.Вилежинського,
який напав та пограбував село
Манятин (Радз.- Ф.91.- Од.зб.62/11.-
Арк.131 зв.,190-193). Тобто основна
маса документів з історії
Славутчини стосується судових
процесів між шляхтою,
міщанством та духовенством.
Саме в цьому полягає основна
складність у використанні
історичних джерел, адже,
наприклад, із 7000 записів
вищевказаного суммаріуша
славутських населених пунктів
стосується лише 20 записів.
Однак, вони дозволяють
відтворити соціально-економічну,
політичну та культурну
ситуацію на Славутчині у XVI - XVII
ст. Наприклад, у 1658 р. в
Клепачах з місією побували
монахи Жидичинського капітулу.
У 1644 р. с.Радошівка було
віддано князем Корецьким
князю Чарторийському за борги.
У 1667 р. с.Сьомаки було надане у
вічне володіння п.Камінецькому
(Радз.-159/111-5 ч.1).
Таким чином: ми маємо
відзначити, що фонди відділу
рукописів бібліотеки ім.В.Стефаника
є неоціненним джерелом
інформації з історії Славути
та Славутського району.
Берковський
В.Г.
Трудівник
Полісся. - п'ятниця 16 березня
2001.- №11
|
